• info@ffr.org.ua

Лал Біхарі Шах – «батько незрячих Індії»

Категорія
На фото табличка на бібліотеці імені Лал Біхарі Шаха
Проект:

Як і обіцяла минулого разу, знову розповім про становлення освіти незрячих в Індії. Цікаво, що троє із засновників шкіл для сліпих у Британській Індії були християнськими пасторами. Вони поєднували в собі пасторську і місіонерську практику з особистим досвідом незрячої людини. Так, третя школа в Індії, Industrial Home and School for Blind Children / Calcutta Blind School, яка офіційно існує з 1894 року, була заснована індійським християнином Лал Біхарі Шахом у власному будинку ще 1887 року, тобто одночасно з виникненням першої місіонерської школи європейки-місіонерки Анні Шарп.

Преп. Лал Біхарі Шах (Rev. Lal Bihari / Behari Shah, 01.12.1853-01.07.1928) народився в адміністративному районі Нодья у Західній Бенгалії. Л.Б. Шах виріс у християнській родині, навчався і викладав у Весліанських християнських початкових тубільних школах. Дж. Калаппуракал у дисертації «Розвиток громадського розуміння соціальних та освітніх проблем в Індії» (1965), вказує, що Лал Біхарі Шах був «літнім студентом» (студентом середнього віку) знаменитого Коледжу Кері в Серампурі, тобто він отримав спеціальну богословську освіту у баптистів. Також Лал Біхарі був редактором видань у баптистській друкарні в Калькутті. Після знайомства в 1893 р з одним із творців так званого «Орієнтального Брайля» Л. Гартвейтом, Лал Біхарі Шах розробив власну систему Брайля для бенгальської мови, названу Шах-Брайль (Shah Braille); її використовували до 1960-х рр. у Калькутті та Патні для мов бенгальської та біхарі. Лал Біхарі Шах у своїй праці був пов'язаний з Норвудським коледжем для сліпих, але відмовився прийняти пропозицію Лондонського місіонерського товариства про те, щоб передати цьому Товариству школу, а самому стати у ній найманим директором. Його старший син Арун Кумар Шах, завідувач школою сліпих, виступив в Лондоні 1914 року на великій конференції у справах сліпих, де незрячий есперантист Вільям Меррік та зрячий вчитель англійської Вільям Філлімор казали у своїх виступах про есперантиста про В.Я. Єрошенка. Був на цій конференції і японець Накамура Кьотаро, пізніше знайомий Єрошенка в Японії.

З листів Єрошенка відомо, що Накамура Кьотаро в Великобританії мешкав разом з паном Шахом: японець був незрячим, а індієць мав досвід праці зі сліпими та супроводу незрячих та міг, таким чином, вправно асистувати та допомагати своєму сусідові. Пастор і вчитель сліпих Л.Б. Шах в середині життя втрачав зір, який потім відновлювалася, і остаточно осліп 1912 року. Він до останніх своїх днів займався переписуванням вручну брайлівських книг для своєї школи.

Після повернення в 1914 р з Англії, син Лал Біхарі Шаха Арун Кумар Шах за прикладом Норвудського коледжу у Британії першим в Індії ввів скаутинг для незрячих учнів Калькуттської школи сліпих. У власному виступі «Праця для сліпих в Індії» саме А.К. Шах казав у серпні 1914 року про існування в Індії 16 шкіл для незрячих. Цю ж кількість назве і Василь Єрошенко 1927 року у статті «Слепые Запада и Востока», хоча в Вестмінстері Василь Якович не був присутній, а от у родині Шахів мешкав.

Для кінця 1920-х років кількість шкіл було вже сильно занижено, і в московську публікацію цей фрагмент чомусь не увійшов, а зберігся у рукописі з архіву тодішнього головного редактора журналу Олександра Белорукова. Однак та ж сама кількість шкіл, уже застаріла, лунала навіть у 1931 році на Всесвітній конференції з праці для сліпих у США.

Пізньої осені 1917 року і взимку 1918 року в будинку Лал Біхарі Шаха деякий час мешкав Василь Якович Єрошенко. Ми знаємо про це з його листів до друга Торіі Токудзіро до Японії.

У листопаді 1917 р Єрошенко залишив школу сліпих в Моулмейн і поїхав до Калькутти. З Калькутти наприкінці 1917 року він писав: «Я не почуваю себе в силах знову працювати у школі для сліпих, але я вже не раз побував там. Досі я не зустрів людей, які були б зацікавлені в мені. Я маю справу з так званим англо-індійським суспільством. З усіх точок зору, воно жалюгідне, і я ні в чому не зацікавлений. Всі вони говорять англійською, зневажають тубільців і всі вважають себе християнами. Зблизька познайомитися з індійцями майже неможливо. Індійський уряд не дозволяє європейцям спілкуватися з місцевими жителями. / ... / Мабуть, ти знаєш, що відбувається в Росії. Всякий народ, який намагається вибудувати велику імперію шляхом пригнічення малих етнічних груп, спіткає та ж доля, що й Росію».

І далі: «Я часто відвідував тутешню школу сліпих. Її директор – пан Шах. Пан Кьотаро Накамура дуже близько знайомий з паном Шахом. Це тому, що пан Шах жив разом з паном Накамурою [в Сполученому Королівстві]», лист не датовано. Тут йдеться про Арун Кумар Шаха, якому батько вже передав завідування школою. Переклад з японської мови мій.

16 лютого 1918 р Єрошенко знову писав Торіі: «Я все ще в Калькутті. Я зупинився в будинку сліпого індійця – вчителя у тутешній школі сліпих. У цього індійця велика бібліотека брайлівських книг (англійською мовою). Цілими днями я витрачаю час, читаючи і займаючись, а ввечері я ходитиму на лекції. У мене є декілька друзів, які читають книги з теософії та інші книги. Я живу буквально студентським життям». Він не раз підкреслював, що хотів би познайомитися з індійцями. Стає ясно, чому для Єрошенка було важливо жити саме серед «тубільців».

Очевидно, що Василь все ще шукає роботу, але політична ситуація змінюється стрімко, і російський підданець стає щодалі більш незручним для усіх після Жовтневого перевороту в Росії: як для своєї американської покровительки Агнес Александер, так і для британської влади в Індії. Схоже, що в Британській Індії з листопада 1917 до середини 1919 років Єрошенко був усіма кинутий на себе самого. Однак саме в цей час незрячий юнак, який ще три-чотири роки тому згадував, як боявся і не розумів зрячих людей, таки навчився успішно виживати самостійно. Василь Єрошенко користувався багатою брайлівською бібліотекою англійською мовою, яку було зібрано в родині Лал Біхарі Шаха та його сина Арун Кумар Шаха.

Мене дуже захопила ця історія, коли я, працюючи над перекладом тексту Василя Єрошенка з японської мови, зненацька зрозуміла, що в основі «Орлиних Душ», ймовірно, лежить баптистська проповідь, яку Єрошенко лише творчо переробив і потім оповів японською мовою для японського слухача (читача).

Тому я 2017 року написала до низки організацій для незрячих в Індії, коли готувала велику публікацію про твір Василя Єрошенка «Орлині Душі». Дві з них відгукнулися і консультували мене. На мій лист люб'язно відповів також секретар Бюро християнського меморіального кладовища в Калькутті пан А. К. Бісвас. Відповідаючи на мої запитання про те, до якої саме християнської конфесії належав Лал Біхарі Шах, він надав інформацію, завірену онукою Лал Біхарі Шаха, пані Аніл Мукерджі. Він написав, що Лал Біхарі Шах був пов'язаний із баптистами, але у нього були хороші зв'язки також і з іншими християнськими місіями в Індії. У 1899 році, коли справи школи Лал Біхарі Шаха були в великому фінансовому розладі, він отримав значну допомогу і підтримку, яка дозволила школі вижити, від методистського єпископа Робінсона. Заупокійну службу по Лал Біхарі Шахові було відправлено 27 липня 1928 року в баптистській церкві Інталлі в Калькутті.

У 2014 році було відновлено ​​зруйновану внаслідок акту вандалізму могилу Лал Біхарі Шаха на Меморіальному християнському кладовищі в Калькутті. Урочиста церемонія вшанування засновника школи відбулася до 120-річчя навчального закладу 1 грудня 2014 року. Під час церемонії учні Калькуттської школи сліпих віддали почесті засновнику школи і виконали пісні на його вірші.

(повідомлення Калькуттського меморіального християнського цвинтаря про впорядкування могили Л.Б. Шаха та урочистості до 120-ліття школи у 2014 році.)

Чотири покоління родини Шахів працювали для сліпих: син Арун Кумар Шах (Arun Kumar Shah,? – 19.11.1961) завідував, потім очолював Калькуттську школу сліпих з 1917 по 1947 рр. У 1948-1970 рр. директором був його син Амал Шах (Amal Shah, 23.09.1917-1983), четверте покоління – Свапна Шах (Swapna Shah, 31.07.1946-30.09.2012). Дякую за консультації онуці Лал Біхарі Шаха – пані Анілі Мукерджі (Індія, Калькутта) і правнукові – Аміт Шахові, США. Зараз у Колкаттській (Калькуттський) школі сліпих також працює незряча директорка – пані Ліза Банерджі.

На фото:

Преп. Лал Біхарі Шах (1853-1928). Фото початку ХХ ст. з видання A.K. Shah. Six Hundred Thousand. Calcutta: Calcutta Blind School, 1942;

Пам'ятник преп. Лал Біхарі Шахові на території Калькуттської школи сліпих з написом: “REV LAL BEHARI SHAH / Founder / Born 1st dec 1853 died 1st july 1928 / A most worthy son of India / who had rendered with / qualities of his head and / heart invaluable services / for the national cause. / A soul of integrity who / showed high talents in / his remarkably silent but / solid methods of work / a loyal and distinguished / leader in the cause of the / blind he feared no one except / God and ventured on faith. In memory of this great departed / soul we bow in reverence / Erected / by / Principal Amal Shah / & his friends / of the / National Association / for the Blind”, фото 2011 року.

Автор/ка

Редакторка текстів, науковиця