• info@ffr.org.ua

Леоніда Пономарьова: Я прагну стати дієвим інструментом, щоб щось змінити в житті людей з інвалідністю в Україні.

Категорія
НА фото Леоніда Пономарьова та Ірина Суслова на презентації курсу Захист прав людей з інвалідністю

Леоніда Пономарьова випускниця першої всеукраїнської школи політичної участі для жінок з Інвалідністю “Лідерка” вирішила розпочати політичну кар’єру та вже цієї осені з’явиться в списках партії “За майбутнє”, як кандидатка в депутатки Київської обласної ради.

- Власне, все розпочалось зі школи політичної участі для жінок з інвалідністю “Лідерка”, де я познайомилась з Іриною Сусловою. - Ділиться Леоніда.

- Так склались обставини, що ми потім з нею ще кілька разів бачились на різних заходах, на яких обговорювались питання захисту прав людей з інвалідністю та жінок зокрема. І зрештою, Ірина мені зателефонувала і запропонувала піти кандидаткою по Київській області. Звичайно, я не могла відмовитись від такого шансу. Оскільки, якщо я зможу стати дієвим інструментом, щоб щось змінити в житті людей з інвалідністю, то це буде дуже круто.

І звичайно, кожного дня такі пропозиції я не отримую.. - посміхається.

- Мені дуже подобаються цінності партії. По-перше в них багато жінок і вони всі дуже і дуже розумні, а я це ціную, напевне, найбільше з усіх якостей. Коли поєднується розум, інтелект, краса і людяність - це насправді дуже важливо.

Я розумію, що це буде дуже складно, тому що навіть якщо я і стану народною депутаткою по Київській області, в мене не з'явиться в руках чарівної палички, я не зможу вирішити всі існуючі в державі питання, що стосуються людей з інвалідністю.

Сама прекрасно знаю, які це проблеми, знаю що для людей з іншими формами інвалідності (тобто я сама незряча, є ж і інші люди), я розумію, що вони стикаються з іншими труднощами, викликами. І я не можу нічого обіцяти, що все одразу буде круто, буде доступно і безбар’єрно, але якщо я зможу змінити життя хоча б кількох людей, або його полегшити, це вже буду вважати теж, своєю певною перемогою.

У свій час мені зустрічались і зустрічаються дуже класні люди, дуже досвідчені, які мене багато в чому підтримують, які мені щось радять корисне. Так само і мені хочеться ділитися своїм досвідом, давати свої рекомендації для широкого загалу, щоб справді життя лзі хоча б на трошечки ставало таким самим якісним, як для кожного громадянина в Україні незалежно від того чи є в нього інвалідність чи не має”.

Після школи ти проходила стажування у Центральній Виборчій Комісії. Що тобі дала саме школа Лідерка та стажування? Чи задумалась ти вже тоді про політичну кар’єру?

- Насправді, що стажування у ЦВК, що участь у школі - це продовження моєї громадської діяльності і продовження мого такого етапу життя. Оскільки, я багато де стажувалась, багато в яких навчальних тренінгах приймала участь.

Лідерка мені дала по-перше - саме знайомство з Іриною, по-друге це дуже корисні кейси, знання, тому що всі наші лекторки, які вели тренінги під час Лідерки, вони всі дуже досвідчені. Їм вдавалося дуже складну для мене інформацію пояснити дуже доступно і цього завжди варто повчитися. І оскільки я сама є викладачкою, я завжди це дуже ціную у спікерах і намагаюсь використовувати їхній досвід.

Чи задумувалась я про політичну кар’єру? Я не можу такого сказати, але мене завжди цікавило питання, щоб у парламенті, при владі, завжди були люди з інвалідністю. І саме з абсолютно різними формами інвалідності, бо все ж таки, як показує практика, то кожен намагається більше захистити, дати, представникам саме своєї нозології.

Я, наприклад, розумію що я теж не до кінця знаю потреби всіх людей з інвалідністю, я не великий такий експерт і не маю права себе так називати. Але я точно знаю, що в мене є чудові друзі, знайомі і якщо мені потрібна буде рекомендація, то я буду звертатись до цих людей, щоб вони могли сказати, як воно є насправді чи має бути. Я не буду тут винаходити “велосипед”, бо мені здається, що так буде краще.

У своїй роботі мені хочеться послуговуватись міжнародними стандартами.

А своїм найголовнішим завданням, вважаю, показати, що людина з інвалідністю - це не тягар і не жертва, а корисний для держави ресурс. Лише потрібно створити такі умови, щоб люди з інвалідністю на ринку праці також могли знайти своє місце і працювали, сплачували податки.

Звичайно, я знаю, що серед людей з інвалідністю багато кому подобається таке ставлення до себе, як до того, кому все потрібно давати, бо ж ми маємо інвалідність. Ось цю модель мені хочеться змінювати, і це буде найскладніше.

І якщо переможу, то це буде багато праці, дуже багато праці. Та хочеться все ж таки показати імідж успішної людини з інвалідністю. Тих же політиків знайомити з успішними людьми з інвалідністю. І показувати, що такі люди є. Ну я це власне і сказала на форумі партії “За Майбутнє”, що такі люди є. Так, їх мало, але вони себе реалізовують, створюють сім’ї і готові ділитися своїм досвідом. Тому, не потрібно всіх сприймати з жалістю та співчуттям.

Я вірю в те, що сила людей працює, сила думки працює. Тому я всім раджу, ходіть на тренінги, школи, робіть щось, бо це обов’язково дасть результат! 

Це великий крок і ми дуже пишаємось, що Леоніда наважилась на нього. Сподіваємось, що приклад Леони зможе надихнути людей з інвалідністю діяти, ставати видими для держави та самостійно будувати своє майбутнє.
 

 

Матеріал опубліковано в рамках проекту "Разом за доступні вибори", який реалізується за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії.

Автор/ка

Менеджерка з комунікацій, координаторка мережі Fight For Right
В мережу
No