• info@ffr.org.ua

Не лише візок

Категорія
Катерина Бабкіна, українська письменниця

Коли розпочався карантин і всі всерйоз спробували на собі обмеження в пересуванні та життя без улюблених магазинів, кафе, ресторанів та будь-яких інших послуг, звідусіль залунали думки про те, що тепер нарешті ми всі дізнаємося, як живуть та почуваються особи з інвалідністю і батьки маленьких дітей, а дізнавшись, звісно, будемо більш мотивовані усе виправити.

Далі, коли змітаючи сумніви й вагання на своєму шляху, на нас понісся потік онлайн-контенту, бо в Інтернет переїхали концерти, дискусії, всеможливі фестивалі, зайняття та курси, залунало слово діджитал- інклюзія. Залунало в контексті того, що от же вона нарешті настає: контент легкодоступний, слухайте письменників, зустрічайтеся з бізнесменами і дивіться покази мод, вам на заваді не стане високий підйом в автобус, відсутність пандусів чи обмежувачів та написів для людей з порушеннями зору, ніхто не потурбує вас дорогою чи в процесі.

І ніби не хочеться висловлюватися про це аж надто скептично, і звучить все це звісно обнадійливо, але в дійсності воно не зовсім так.

Чи ви думали коли-небудь, до прикладу, про те, як людина, котра має порушення мовлення чи слуху, може викликати швидку, поліцію чи пожежників?..

911 можна викликати за допомогою повідомлення в усі месенджери чи смс на номер 911, завжди і для всіх 911 – саме той, котрий змалечку вивчають усі діти. Там же в режимі месенджера можна отримати вказівки про те, як діяти до приїзду необхідної бригади. В Україні для виклику швидкої є два номери (для Київстара та для інших операторів) і один мейл, втім, жоден з них не 103. В пам’ятці Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з двох номерів згадується лише один і він – лише для абонентів Київстар. Про те, куди писати абонентам не-київстар немає ані слова, хоча в пам’ятці не забули зазначити, що перед приїздом бригади необхідно, наприклад, замкнути вашого собаку. Інші пам’ятки зазначають також, що надзвичайно важливо під час виклику швидкої дати всі відповіді на запитання оператора, а людям з порушеннями мови слід для цього... передати слухавку людині без них! Класно, правда? Найкращі рішення – завжди прості рішення.

З поліцією та пожежниками все ще простіше – нам чесно повідомляють, що викликати їх можна, зателефонувавши на номери 101, 102 та 112. Погодьтеся, можливість дістатися вулиці і зустріти там перехожого без порушень мовлення чи слуху (вам все ще потрібно відповісти на всі запитання операторів, щоби відповідна бригада виїхала на виклик) уже не здається такою аж поганою перспективою, так само як і змога попросити допомоги в працівників найближчого кіоску, кафе чи магазину. От тільки зараз такої перспективи ні в кого нема.

Тиждень тому, коли я зацікавилася цією темою, я написала на один з вказаних номерів своє ім’я, зворотній номер телефону та адресу без номера квартири, почуваючись жахливо в передчутті того, що для уточнення моєї адреси і подальшого скасування виклику відволічу оператора на дорогоцінну хвилину. Але, здається, на мене ніхто не відволікся.

Жоден діджитал не стає в таких нагальних випадках на допомогу інклюзії. Звісно, не я одна звернула на це увагу, тож в розробці існує проект 112.IN.UA, корий пропонує додаток, завдяки якому можуть викликати служби спасіння та надати інформацію про свою локацію, фото, відео чи медичні дані люди з аутизмом чи з різними порушеннями мовлення та слуху. Я дуже хотіла потестувати додаток, однак він є в доступі лише для платформи андроїд, пристроїв на якій в мене немає, і в кількох моїх приятелів – підлітків з аутизмом, - теж: у них айпади. За статистикою, цей доданок скачаний 100+ разів (це означає – менше 200).

Що ж, зійдімося на тому, що не щодня нам доводиться викликати швидку, поліцію чи пожежників, хоча змога зробити це безперешкодно, як на мене, є першочерговою необхідністю. Але розгляньмо задачки більш звичні.

Наприклад комбінацію “Особа з порушеннями зору + замовлення товару чи вибір контенту онлайн”. Я не знаю, скільки під час розробки сайту коштує взяти до уваги те, щоби сайт коректно працював з програмами синтезу мовлення, але, на жаль, дізналася, що багато українських сайтів цю необхідність ігнорує, так само, як і коректний опис зображень, щоби і вони могли “озвучуватися”.

Не краща комбінація “Особа з порушеннями слуху + практично будь- який онлайн-вебінар або лекція”. Отут я вже точно знаю, що продублювати ці речі текстом не дуже складно і не дорого, особливо якщо вони в записі – але навіть наживо є програми і плагіни, які роблять це і хтось може мінімально редагуючи пускати субтитри з незначною затримкою. Є також організації, які будуть щасливі організувати для вашого продукту переклад жестовою мовою – заразом можна дати змогу заробити перекладачам, це ж бо непростий і непопулярний, але вкрай необхідний фах. Точно знаю, з цим може допомогти проект “Почути”, і не лише вони.

Коли я паркую машину на місцях для осіб з інвалідністю, до мене часто чіпляються з викривальними монологами небайдужі, хоча й недалекі, перехожі: на жаль, в нашій культурі все ще вважають, що інвалідність має бути видно; для того, щоби заслужити увагу й, можливо, допомогу, треба бути видимо ущєрбним – лише так. Якщо в вас дві ноги, дві руки, авто і ви не просите милостиню, ви несправжня особа з інвалідністю.

Але це не відповідає дійсності. Окрім того, що особам з інвалідністю складніше давати собі раду зі світом, ніж особам без, вони ще й часом платоспроможна, перспективна аудиторія, споживачі продукту, необхідні та важливі фахівці, учасники соціального чи професійного життя тощо. Коли ми навчимося думати про них (нас) так, а не уявляти собі стереотипну людину на візку, що просто не може спуститися сходами, діджитал інклюзія матиме шанс на існування.

А зрештою, навіть кур’єри доставки під час карантину не піднімаються в квартиру і очікують на вас коло будинку. І про це теж варто замислитися прямо зараз.

 

Матеріал підготовлений в межах проекту «Fight For Right: Зміцнення захисту прав людей з інвалідністю», який виконується за підтримки Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерландів в України

Автор/ка

Українська письменниця