Статті

Місяць гордості

«Допоки існують такі транс-люди з інвалідністю, як я, проблеми людей з інвалідністю є проблемами трансгендерів, а проблеми трансгендерів - проблемами людей з інвалідністю», -  Домінік Еванс - транс, квір, кінорежисер і захисник прав людей з інвалідністю. 

Червень - це місяць гордості, присвячений стійкості, наполегливості і єдності спільноти ЛГБТІК+. Саме в червні 52 роки тому відбулися заворушення у Стоунволл Інн.  
Однак, прайд багато в чому є недоступним для людей з різними видами інвалідності. Відвідування гей-барів, кінопоказів, вечірок, участь у великих парадах, протестах і мітингах супроводжується низкою інформаційних та інфраструктурних перешкод. Наприклад, участь у парадах ускладнюють значна довжина, ландшафт маршрутів, сильна спека, тіснота і вузькі простори. 
Фундаментальне значення прайду полягає в тому, щоб кожна людина  мала змогу пишатися своїм тілом, сексуальністю та зовнішнім виглядом. Однак цей заклик занадто часто виключає людей  ЛГБТІК+- з інвалідністю. Натомість існують стереотипи, що ЛГБТІК+- з інвалідністю не належать до таких спільнот і що вони не можуть мати сексуальну чи гендерну ідентичність. Насправді ж представники/ці спільноти ЛГБТІК+- з інвалідністю прагнуть абсолютно тих самих речей, яких хочуть у житті ЛГБТІК+ люди, які не мають інвалідності - прийняття, а не “відхилення”.
Люди з інвалідністю  часто десексуалізуються людьми без інвалідності, і вираження сексуальності чи гендеру за межами «гетеронормативної» структури стає великою заявою - людина  не тільки має бажання, але вони відрізняються від бажань оточуючих. На практиці не існує суперечності між наявністю інвалідності і приналежності до ЛГБТІК+ спільноти.
Люди з інвалідністю не лише займаються сексом, вони ще мають і сексуальність. Суспільство часто припускає, що лише через те, що людина має інвалідність, вона не має сексуальності чи будь-якого інтересу до сексу. Це форма інфантилізації (сприйняття  дорослої людини як  дитин) - коли людину   не сприймають  як підлітка та дорослу. І навіть коли у суспільстві приймають факт, що людина з інвалідністю може захотіти бути у стосунках, автоматично припускається, що це будуть гетеросексуальні стосунки. Насправді у світі живе багато лесбійок , геїв, бі-і квір людей, які мають інвалідність, і вони мають партнерок/ів, близькі стосунки, почуття. 
Усвідомлення своїх бажань може бути важкою справою, особливо якщо людина була вихована в суспільстві, яке вважало що у людини з інвалідністю не може бути ніяких бажань.
Дослідження показують, що ЛГБТІК+ люди частіше, ніж загальна популяція, мають інвалідність і стикаються із системними проблемами у пошуку роботи, спільноти тощо.
За нинішніми оцінками у США проживає від 9 до 11 мільйонів ЛГБТІК+. Беручи до уваги даніщо приблизно кожна четверта людина  має інвалідність, можна порахувати, що це від 3-5 мільйонів ЛГБТІК+ людей з інвалідністю.

Додаткові виклики з якими стикаються ЛГБТIК+-люди з інвалідністю

Обмежений доступ до ЛГБТІК+-дружніх послуг


 Можливість отримати  доступне, та всеохоплююче медичне обслуговування, послуги та інше є складним завданням для ЛГБТІК+ людей з інвалідністю. Особливо це стосується людей у ​​сільських громадах. Люди, які живуть у сільській місцевості, не тільки частіше стикаються з перешкодами через наявність інвалідності, але й з проблемою відстані, необхідної для подорожі, щоб знайти компетентних ЛГБТІК+ та повністю доступних надавачів послуг. Це значно збільшує ризики жити в ізоляції та зазнавати дискримінації.

 Булінг та ексклюзія  ЛГБТІК+-молоді з інвалідністю


 Молоді ЛГБТІК+ люди з інвалідністю  частіше повідомляють про випадки домагань і булінгу, ніж студенти без інвалідності. Студенти-ЛГБТІК+ які мають інвалідність частіше піддаються дисциплінарному покаранню в школі та кидають навчання, порівняно з ЛГБТІК+ - студентами які не мають інвалідності.

 Додаткові бар’єри при працевлаштуванні


Люди з інвалідністю повідомляють про дискримінацію у сфері зайнятості. Дискримінація за ознакою інвалідності ЛГБТІК+ людей, що доповнюється дискримінацією на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичност означає, що ЛГБТІК+ -люди з інвалідністю повинні докладати більше зусиль для того, щоб  знайти та зберегти роботу, а також отримати доступ до таких послуг  підтримки, як допомога по безробіттю та ін. 

Невидимість в обох спільнотах.


ЛГБТІК+ -люди з інвалідністю часто повідомляють про  складнощі їх повного визнання своєї ідентичності. В установах, орієнтованих на інвалідність, їх унікальний досвід як ЛГБТІК+-людей може бути не врахований. А в установах, що надають послуги для ЛГБТІК+ послуги можуть бути недоступними, включаючи наявність доступних будівель або вбиралень, перекладу жестовою мовою та/або субтитрів для людей з порушенням слуху, тощо.

ЛГБТІК+ люди частіше стикаються з психічними станами, які можуть вплинути на повсякденне життя. 

Стани психічного здоров'я можуть впливати на повсякденне життя людини до такої міри, що це, на думку закону, медичних працівників та/або особи, яка живе  з такими захворюваннями, є інвалідністю. Дослідження показують, що ЛГБТІК+ -люди частіше мають порушення  психічного здоров’я протягом життя, зокрема, депресію, тривожність та  вживання наркотичних речовин. Зростаючий обсяг досліджень пов’язує досвід дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, а також расової, етнічної приналежності та статусу інвалідності, упередження, бар’єри для компетентного медичного обслуговування, нижчі показники медичного страхування, бідність, досвід насильства та багато іншого щодо цих порушень  у здоров’ї.
@Олександр Нікулін
Made on
Tilda