Прем’єра програми “Поза межами”. Як дівчата з інвалідністю рятувалися від війни у Данії

Прем’єра програми “Поза межами”. Як дівчата з інвалідністю рятувалися від війни у Данії

Від сьогодні стартує програма “Поза межами” — медійний проєкт, покликаний максимально широко представити досвід людей з інвалідністю як біженців під час повномасштабної війни росії проти України. Евакуація за кордон, облаштування на новому місці, вивчення мов та знайомство з новою культурою, хто був поруч і які довелося долати перешкоди.

Це спільна програма, яку реалізовує громадська організація людей з інвалідністю Fight For Right за підтримки Google.org.

І цикл програми відкривають Тетяна Ковальчук та Таня Герасимова, які наразі живуть у місті Вдовре в Данії. 

Ведучий Віталій Ткачук дізнавався про те, як було прийнято рішення евакуюватися та рятувати своє життя, першкоди, з якими жінки стикалися через інвалідність, досвід біженства, переїзд, питання доступності та сприйняття біженців з інвалідністю, особливості інтеграції та їх залученість до допомоги іншим людям з інвалідністю.

Тут немає дискримінації щодо людей з інвалідністю. Особливо в плані роботи. Ми маємо таке саме право працевлаштуватися, як і всі інші біженці, які опинились тут. І до нас ставляться з розумінням, що ми не можемо виконувати важку фізичну роботу, як інші, тому намагаються підібрати найкращий варіант. Я ще не працюю, але я працюю над цим [сміється], тобто в мене є консультант з роботи, який допомагає мені розсилати резюме і шукати роботу. Тому що це є обов’язково. Я не можу відмовитись і сказати, що я буду «сидіти» на соціальних виплатах. Тобто, якщо ти можеш виконувати якусь роботу, ти маєш шукати роботу і забезпечувати себе самостійно. – Тетяна Герасимова.

 

Тут є найдоступніші в світі метрополітен і потяги. З автобусами трошки гірша ситуація, бо не всі водії хотять відкидати пандус. В усьому іншому запитань взагалі немає. Звуками супроводжуються і світлофори на дорогах, і звукові сповіщення є скрізь. І що мене приємно здивувало і радує досі – це спуски до підземних усіх переходів. Це є ліфти, вони сучасні, вони хороші, вони майже скрізь дублюються. І спуститися, наприклад, в метрополітен Данії жодних проблем. Копенгагену саме. Тому мене це робить щасливою [усміхається]. – Тетяна Ковальчук.

 

Я дуже хочу додому, я дуже хочу повернутися і я повернуся додому. Але мені буде боляче це зробити, боляче повертатися в недоступність. Боляче втратити можливості пересуватися, коли ти захочеш і куди захочеш самостійно, вільно. Тому я буду спрямовувати свої зусилля і працювати над тим, щоб відбудова України відбувалася з врахуванням стандартів доступності, навіть не тих, які існують в Україні, а ті, які я побачила на власному досвіді. І я хочу і буду просувати їх далі. Тому що для мене це є дуже важливим питанням. І доступність, вона насправді потрібна не тільки людям з інвалідністю, я побачила, що таке країна для людей, як вона має виглядати, і дуже хочу, щоб такою країною стала Україна. – Тетяна Герасимова.