“Виявилося, що медична евакуація – це дуже дорого” – правозахисниця Вікторія Харченко

“Виявилося, що медична евакуація – це дуже дорого” – правозахисниця Вікторія Харченко

Голоси війни

Мені здається, що фразу: “Добрий день, я Вікторія, і я працюю в громадській організації Fight for Right, ми допомагаємо з евакуацією”, я скажу в будь-якому стані та в будь-який час”, – зізнається Вікторія Харченко, яка до 24 лютого 2022 року була адвокаційною менеджеркою громадської організації Fight For Right, а з початком війни почала займатися евакуацією людей із інвалідністю.

Вікторія Харченко, менеджерка з адвокації ГО Fight For Right

На мені була медична евакуація. Тобто евакуація машинами швидкої допомоги”, – уточнює Вікторія.

Вона розповідає, що з перших днів війни в організацію телефонували люди із запитом порятунку, і серед них були лежачі, яких не можна перевозити сидячи в авто, автобусом чи потягом.

Вони питали, чи є у нас опція швидкої допомоги. Опції не було. Але запити почали надходити, і ми почали розуміти, що попит є”, – зазначає експертка.

Спершу Fight For Right звернулися із цим запитом до держави – до Державної служби з надзвичайних ситуацій. Там відповіли, що відповідного спеціального транспорту в них немає.

До Міністерства охорони здоров’я організація навіть не зверталися. “Весною МОЗ звітувало, що 300 людей вивезли. Як для міністерства (державні швидкі ж підпорядковуються МОЗу), це дуже мало, якщо чесно. Тому що ми на той час уже вивезли більше 30. Своїми силами і приватним чином”, – пояснює Вікторія Харченко.

Медичні евакуації Fight For Right здійснює приватними швидкими.

Це виявилося дуже дорого. Надзвичайно”, – уточнює Вікторія і додає:

Одна з перших евакуацій була із Боярки. Треба було дитину забрати з Київської області, з лікарні, і довести до Львова, до львівської лікарні. То це коштувало понад 100 тисяч гривень».

Приватні швидкі рахували кілометраж від точки до точки, кількість робочих днів членів бригади та мали додатковий тариф за небезпеку.

Тобто, якщо ти їдеш по Черкаській чи по Львівській області – це безпечно і це одна сума, а якщо ти їдеш у Києві, по Київській області чи Сумській, то це інша сума.

Такими були наші перші евакуації. Коли це вперше сталося, я говорила собі: ок, ми витратили дуже багато грошей, але ми вивезли людину”, – пояснює менеджерка.

Найважче – це була Київщина на початку війни, бо в нас не було відпрацьовано якогось механізму, алгоритму, і було страшно, але потім, коли вийшло один раз, і другий, то на третій раз ти такий: та ладно, вже ж кілька разів вийшло. Такий азарт з’явився, що якщо вже вийшло декілька разів, то значить і так вийде”, – зізнається Вікторія.

“Після перших випадків ми почали шукати інші варіанти і власне ними досі користуємося. У нас є три-чотири варіанти швидких, залежно від запиту. Всі вони приватні. І ті кошти, які ми їм платимо, це кошти від донорів. Нині вже напрацьований алгоритм, колеги знають список питань, які їм треба поставити людині, що звертається. Взяти всі потрібні медичні виписки і так далі. 

Зараз це просто частина роботи. Не можна це називати рутиною, але вона по суті такою стає. Класичних медичних евакуацій поменшало, запити стали більш гуманітарні, але вони все ще є. У тому числі через поранення”, – каже Вікторія.

У тексті використані фото, надані Добробутом, які співпрацювали з Fight For Rifgt під час евакуації дітей з інвалідністю.

***

Публікація написана в межах проєкту “Права людини для України”, який виконується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії протягом 2019–2023 років.

За проєктом ГО Fight for Right провела дослідження “Досвід людей з інвалідністю під час евакуації задля майбутнього миру та безпеки: свідчення, аналітика, висновки”.

Для публікації використане інтерв’ю з опитаних експертів. Думки, висновки чи рекомендації належать автору і не обов’язково відображають погляди Міністерства закордонних справ Данії, Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй чи інших агенцій ООН.

Читайте також