Заручники війни: Україна зобов’язана евакуювати своїх громадян з інвалідністю з місць несвободи

Україна не розробила адекватного механізму для своєчасної евакуації дорослих, які перебувають у місцях несвободи. Серед них – не тільки ті люди, хто відбуває покарання, а й дорослі з інвалідністю та літні люди, що проживають у геріатричних, психоневрологічних та інших закладах.

Про це заявила під час онлайн-презентації доповіді “Місця несвободи України у часи війни” директорка Центру “Соціальна дія”, експертка Fight for Right Ірина Федорович.

«Усі ці люди, не маючи змоги вільно, а подекуди й усвідомлено ухвалювати рішення щодо власної безпеки, опинились заручниками в регіонах, охоплених бойовими діями. Через те, що органи виконавчої влади не вивчили уроки 2014 року, у 2022 також не було проведено вчасної евакуації більшості місць несвободи», – коментує Ірина Федорович.

У цьому попередньому огляді правозахисник/ці аналізують нормативну базу, свідчення та повідомлення адміністрацій деяких закладів та поточну ситуацію станом на травень 2022 року в кількох обраних регіонах – Київської, Чернігівської та Сумської областей, а також міста Києва.

«Ми вважаємо, що держава має виконати свої обов’язки щодо всіх громадян, так само як подбати про притягнення до відповідальності винних за будь-які воєнні злочини», – додає Федорович.

В огляді йдеться, що за даними Міністерства соціальної політики України в 2022 році 43 265 підопічних перебували в 282 установах інституційного догляду. Це, зокрема, 10 933 літніх осіб, 4 332 людей з інвалідністю, а також близько 28 000 осіб з психічними порушеннями різного ступені важкості.

У системі охорони здоров’я функціонувало 90 закладів з надання стаціонарної психіатричної допомоги. Цих людей влаштовано до установ інституційного догляду через їхню неспроможність самостійно про себе дбати. Вони, як правило, потребують стороннього догляду і лікування, втратили соціальні зв’язки й не мають необхідних навичок для самостійного проживання у громаді.

Ще одна причина перебування в установах – відсутність власного житла або контактів з родичами, які володіють часткою їхнього житла тощо.

Організація цієї системи інтернатного піклування та її фінансування протягом останніх років (до лютого 2022 року) дозволяла задовольнити мінімальні стандарти утримання, однак не забезпечувала усіх матеріально-технічних потреб таких установ, належного рівня медичної допомоги, і що найважливіше – не включало заходів з розвитку навичок підготовки до деінституціоналізації та самостійного підтримуваного проживання.

Попри запевнення Міністерства соціальної політики України 23 лютого 2022 року щодо наявності ще з 2018 року евакуаційних планів, які щорічно оновлюються і подаються в режимі секретності до ДСНС, а також готовності системи соціального захисту населення до розвитку будь-яких подій, вчасної евакуації цих установ не відбулося.

Міністерство обіцяло, що у разі загострення ситуації, зокрема, на території Донецької та Луганської областей, в першу чергу відбуватиметься організована евакуація підопічних інтернатних закладів для людей з ментальними порушеннями та геріатричних відділень та підопічних стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування.

Проте після початку широкомасштабного вторгнення лише мешканців окремих інтернатів Луганської області було вчасно вивезено в інші регіони країни. Початок повномасштабного вторгнення порушив звичні ланцюги постачання, що призвело до відсутності в багатьох інституціях найнеобхідніших товарів та продуктів. Це поставило їх у залежність від гуманітарної допомоги, яку надають місцеві адміністрації та громадські організації.

Громадська організація Fight for Right спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини, ГО “Україна без тортур”, Експертним центром з прав людини, Центром “Соціальна Дія” ініціювали створення ad hoc експертної групи для підготовки цього огляду й відстежують ситуацію надалі.

З повним текстом огляду можна ознайомитися за покликанням.