Державі слід створити системну підтримку людей з інвалідністю. Нині – це радше відповідальність окремих осіб та установ

Державі слід створити системну підтримку людей з інвалідністю. Нині – це радше відповідальність окремих осіб та установ

Україні ще потрібно докласти значних зусиль, щоб забезпечити виконання статті 11 Конвенції про права осіб з інвалідністю, яка вимагає вжити необхідні заходи для захисту й безпеки осіб з інвалідністю у ситуаціях ризику та надзвичайних гуманітарних станів.

На цьому наголосила Олена Іванова, менеджерка проєктів ПРООН з питань інклюзії та реабілітації, під час майстерні “Як забезпечити права людей з інвалідністю в надзвичайних ситуаціях?” у межах НеКонференції.

“Ситуації, в яких опинилися люди з інвалідністю під час евакуації, яскраво підкреслили наявні бар’єри, з якими їм довелося зіштовхнутися при користуванні інфраструктурою, транспортом та послугами”, – додала Ілона Єлєнєва, консультантка Програми Розвитку ООН в Україні.

Це стосується також і інформування, переконана виконавча директорка ГО «ПРО.УД / Універсальний дизайн», консультантка ПРООН Марина Лебідь:

“Недоступне інформування робить надзвичайні ситуації ще більш небезпечними для людей з інвалідністю, адже вони не отримують критично важливу інформацію нарівні з іншими. До прикладу, люди з інвалідністю, які брали участь у наших фокус-групах під час різних досліджень, розповідали, щоб дізнатися про сигнал тривоги, притулялися до стіни – і її відчували за дрижанням стіни, або дивилися у вікно – і бачили, як розлітаються пташки…”.

Сьогодні не менш актуальною є забезпечення прав людей для осіб з інвалідністю, які проживають в інтернатних установах та інших місцях несвободи.

Так, реформа інтернатних закладів “на папері” почалася ще в 2017 році з дитячих закладів, але на практиці мало що змінилося. На цьому зауважує Вікторія Харченко, менеджерка з адвокації громадської організації людей з інвалідністю Fight For Right:

“Люди з інвалідністю лишаються “ув’язненими” у закладах закритого типу без вибору та залежні від інших, які розпоряджаються їхнім життям та здоров’ям. Крім того, з ризиком бути захопленими в заручники російськими військами та/або використовуватися, як живий щит”.

Водночас Харченко додає: Є точкові позитивні кроки у процесі евакуації – часто це так званий людський фактор. Наприклад, Гельмязівський психоневрологічний інтернат в Черкаській області приймав людей з трьох областей. Завдяки зусиллям директорки наразі для евакуюваних створені нормальні побутові умови, забезпечення ліками тощо”.

Вікторія Харченко нагадала, що війна має стати початком нового майбутнього в Україні, в якому місця несвободи будуть реформовані, а на заміну їм прийде якісна альтернатива.

Україна роками отримувала численні рекомендації від договірних органів ООН щодо реформування інтернатної системи. І більшість з них ігнорувала. Саме це ігнорування призвело до такої масштабної катастрофи сьогодні.

“Однак, якщо ми все-таки хочемо стати членами ЄС, то почати цей непростий шлях деінституціалізації державі таки доведеться. Україні нарешті треба визнати, що реальні кроки до реформи закритих закладів для дорослих з інвалідністю мають статися максимально швидко та взяти на себе публічні зобов’язання”, – підкреслила Харченко.

Експертка додала: розпочати можна щонайменше з обліку всіх закладів, людей, які в них проживають, та оновлення точних даних для того, щоб планувати реформу, опираючись на реальні цифри, а також оцінку потреб.

Катрі Лінна, старша радниця Консультативної місії Європейського Союзу з питань прав людини, наголосила, що під час реалізації прав осіб з інвалідністю слід створювати не стільки “однакове ставлення”, а саме – “рівне ставлення”.

“Сьогодні люди з інвалідністю із соціальної сфери виходять у правозахисну. Бо вони мають такі самі права, як і люди без інвалідності. Інвалідність – це вже не проблема самої людини чи їхніх родин. Держава має поважати гідність людини з інвалідністю, створювати умови для реалізації прав на різних рівнях. Відтак Конвенція прав осіб з інвалідністю має оновитися: від формальної констатації прав до реального їх втілення“, – наголосила Катрі Лінна.

Марія Ясеновська, представниця European Disability Forum, переконана, що одне з найважливіших завдань на сьогодні, як ніколи, також є зміцнення самих організацій людей з інвалідністю та руху за права людей з інвалідністю.

“У цих надзвичайних умовах люди та організації отримують нові навички, стають потужнішими і можуть краще адвокатувати свої інтереси. Війна – це не тільки суспільна трагедія, а й можливість стати помітними в суспільстві, зробити свій голос чутним, взяти на себе зобов’язання та повноцінно брати участь в ухваленні рішень”.

Кейс-лідерка Fight For Right Ольга Брайченко додала, що спільними зусиллями “можливо все і навіть більше”:

“Часто до нас звертаються люди з інвалідністю зі словами: нам місцева влада чи якийсь там великий міжнародний фонд порекомендували звернутися до вас. І я розумію чому – бо ми кожний запит розглядаємо індивідуально й намагаємося знайти рішення. З таких пам’ятних евакуацій можу назвати, як ми із Запоріжжя до Чехії евакуювали 86-річну жінку та її дочку з їхньою домашньою птахою – голубом. Старша жінка потребувала ортопедичного взуття, а для птаха потрібні було оформити спеціальні документи. Або ж наша найдовша евакуація, організована з Миколаєва до Буенос-Айрес для чоловіка, який не чує…”.

Правозахисна НеКонференція – це платформа, на якій збираються правозахисники та правозахисниці, активісти та активістки, а також представники держави для обговорення найбільш актуальних та резонансних тем в сфері прав людини в Україні. Організатор – Центр Громадянських Свобод.

Нагадаємо, згідно із дослідженням, люди з інвалідністю долучалися до організації евакуації та логістики доставки гуманітарної допомоги, налагодження контактів для здійснення порятунку, прокладання маршрутів, пошуків доступного прихистку, забезпечення ліками та асистивними технологіями тощо.

Люди з інвалідністю долучалися до ініціатив з рятування як ініціатори/ки рятувальних кампаній, працівники/ці громадських організацій або як волонтери/ки.

Більше можна дізнатися в дослідженні «24.02: Евакуація людей з інвалідністю», проведеного громадською організацією Fight For Right за підтримки Програми Розвитку ООН в Україні. Дослідження ґрунтується на 20 експертних інтерв’ю, які зібрані впродовж червня – серпня 2022 року.

Читайте також