Круглий стіл «Об’єднуючи зусилля: синергія громадянського суспільства та державного сектору для незалежного життя людей з інвалідністю»
Тисячі людей з інвалідністю в Україні позбавлені можливості обирати, яке взуття собі купити, де жити, до якого перукаря піти… Усіх тих щоденних дрібниць, що формують нашу свободу. За них вирішує опікун / опікунка, а сама людина отримує статус «недієздатної» і фактично зникає*. Така практика багато років порушує, зокрема, положення Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Та в Україні лише нині за ініціативи Fight For Right почали шукати рішення.
Учасниці під час обговорення на круглому столі
13 травня Fight For Right організували круглий стіл «Об’єднуючи зусилля: синергія громадянського суспільства та державного сектору для незалежного життя людей з інвалідністю». Після триденного воркшопу «Правосуб’єктність як стандарт верховенства права» спільно з представництвами міністерств, інших державних структур, правозахисниками та правозахисницями, європейськими експертами та експертками ми порушили питання взаємозвʼязку правосубʼєктності з деінституціоналізацією.
У кейс-менеджменті Fight For Right часто стикається з жахливою реальністю, коли людина з інвалідністю хоче жити в громаді, мати друзів, самореалізуватися, але опікун / опікунка одноосібно вирішує віддати її до інтернату. І державна система стає на бік опікуна / опікунки.
Адвокаційниці Fight For Right виявили з досвіду спілкування з людьми з інвалідністю, дієздатність яких була обмежена або відібрана судом, такі виклики:
- люди мають обмежений доступ до послуг і програм підтримки, оскільки вирішальне слово за вибором послуги або її постачальника належить опікуну / опікунці;
- надавачі послуг і підтримки, зокрема громадські організації, воліють вести справи з опікуном / опікункою, а не з людиною, залишаючи її потреби та інтереси на другому плані;
- попри бажання людини залишитися жити в громаді, рішення про інституціоналізацію опікун / опікунка може ухвалити самостійно, нехтуючи бажанням самої людини;
- люди часто стають заручниками/-цями волі опікунів / опікунок або органів опіки і піклування, втрачаючи свою субʼєктність у питаннях власної долі.
Стівен Аллен, виконавчий директор Validity Foundation, під час обговорення на Круглому столі
Неправомірне позбавлення людини з інвалідністю правосубʼєктності фактично зводить нанівець усі зусилля в питаннях її підтримки та створення умов для комфортного та якісного життя в громаді.
Сімона Флореску, директорка з судових справ Validity Foundation, під час обговорення на Круглому столі
З міжнародного досвіду деінституціоналізації, без реформи режиму правосубʼєктності неможлива і деінституціоналізація. Виконавчий директор Validity Foundation Стівен Аллен та міжнародна правозахисниця Анета Генова зауважили, що збереження інституту опікунства лише сприяє укоріненню інституціоналізації як деструктивного для європейського суспільства явища. Вони навели приклади з власної практики, коли відновлення права на незалежне життя та вихід людини з інституції був просто неможливий без визнання усієї повноти її правосубʼєктності. Зокрема, кейс Іштвана «Пішті» Червенка з Угорщини, що вела організація Validity Foundation, та який представили Стівен Аллен та правозахисниця Сімона Флореску, демонструє, що позбавлення людини дієздатності є одним із найсильніших інструментів інституціоналізації і опору інституційної системи проти змін.
Для України це питання залишається особливо гострим, оскільки до 50% людей в наших інституціях – це люди, яких позбавили цивільної дієздатності.
Євгенія Булана, адвокаційна менеджерка Fight For Right, під час обговорення на Круглому столі
Учасники й учасниці круглого столу, серед яких були представники і представниці Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності, Міністерства юстиції, Офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини, Координаційного центру з надання правничої допомоги, Українські правозахисні ініціативи, Центр громадянських свобод, Українська Гельсінська спілка з прав людини та інші, спільно шукали рішення та можливості включення питань правосубʼєктності до політик і програмних документів України, щоб зробити деінституціоналізацію реальним шансом на зміни і для тисяч людей з інвалідністю, які були визнані недієздатними судом та перебувають в інституціях проти власної волі.
Зрештою учасники й учасниці запевнили, що в межах своєї роботи – державної служби, адвокаційної діяльності чи просвітницької роботи – працюватимуть над зміною парадигми правосубʼєктності для забезпечення незалежного життя якнайбільшої кількості людей з інвалідністю в громадах.
Цю подію реалізувала ГО «Fight For Right» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Fight For Right» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР – Єднання.
____________
*Станом на 1 січня 2021 року понад 14,5 тисяч людей з інвалідністю, позбавлених дієздатності, перебували в інтернатах. Відповідно рівень інституціоналізації цієї категорії людей становить від 40% до 47%, що є надзвичайно високим показником. За останні кілька років ситуація лише погіршилася, а кількість людей, позбавлених дієздатності, в інституціях невпинно росте.
