Остап Курій, член ГО «Відкриті серця», учасник програми супроводу осіб з інтелектуальною інвалідністю ГО «Лярш Ковчег»
“Нічого доброго, почали бомбити і у мене потім почала голова одразу боліти”, – згадує Остап перші дні повномасштабної війни.
Про повномасштабне вторгнення росії Остап Курій дізнався у Львові. З перших днів чоловік з мамою, татом та бабусею їздили на авто в укриття, що знаходиться біля місця роботи Остапа – церкви.
Під храмом – там, де актовий зал – зробили бомбосховище.
Згодом Остапу з мамою та батьком довелося перечекати найнебезпечніші тижні у родичів у селі Бартатів на Львівщині, щоб не чути звуки сирен та вибухів. Наприкінці квітня Остап з батьками евакуювалися до Швейцарії. Їм довелося подолати нелегкий шлях – 27 годин. Спочатку на авто до Польщі. Потім – автобусом до Швейцарії. Остап розповів, що зупинялися перекусити канапками на заправці та заправити авто. А 16 березня чоловік з родиною приїхали в Мансіо і оселилися в будинку разом з колегами з організації “Відкриті серця”.
Остап є членом організацій “Відкриті серця” та “Лярш-Ковчег”. До організації “Відкриті серця” входять його друзі, з якими він вчився у школі. Чоловік полюбляє малювання та спів, тому відвідує гуртки. Наразі Остап вчить англійську та намагається спілкуватися з місцевими через Google Tanslate. Також відвідує басейн та вивчає культуру країни під час ексурсій. Як і в Україні, Остап відвідує церкву та знайомиться з місцевою громадою.
