Щоденник Лідерки: Роздуми про інклюзивне мистецтво
Матеріал підготовлений Яною Униченко, випускницею школи політичної участі «ЛІДЕРКА».
Поняття «інклюзивне мистецтво» увійшло в наш лексикон непомітно, але за останні кілька років міцно вньому вкоренилося. Серед відомих і успішних досить багато людей з інвалідністю, які на рівних конкурують з людьми без інвалідності. Так, кумир мільйонів Сильвестр Сталлоне, який грає м’язами, — має інвалідність з дитинства, красунчик Том Круз – має дислексією; у Кетрін Зета-Джонс – біполярні розлади; режисерові Вуді Аллену і співачці Кортні Лав діагнозтували аутизм; Пітер Дінклейдж, який зіграв у «Грі престолів» Тіріона Ланністера, має хондроплазію, що приводить до карликовості, а в художниці Марії Приймаченко був поліомієліт. Всі вони успішні й улюблені – не тому що мають інвалідність і суспільство їх пожаліло, а тому що талановиті. І навіть не будемо згадувати кульгавого Байрона і Бетховена, який втратив слух.
Для України проекти в області інклюзивного мистецтва перестають бути чимось незвичайним. Люди з інвалідністю маючи різні діагнози, танцюють на візках, співають жестовою мовою, грають в театральних виставах, створюють виставки своїх робіт та захоплюються музикою. Адже мистецтво — це не лише дієвий інструмент соціалізації чи терапії, але й безмежне поле можливостей для самовираження всіх, хто має талант та бажання творити.
Але, на жаль, все ще існує багато перешкод: маємо ще купу бар’єрів в доступності до мистецтва. Наприклад, при створені фільмів не завжди враховують потреби нечуючих та незрячих людей, яким потрібні тифлокоментування та субтитрування фільмів, щоб мати змогу на рівних використовувати свої культурні права.
Яскравим прикладом доступності для усіх є «Тейт Британія» – художній музей у Лондоні, в якому найбільше зібрання британського мистецтва з 1500 року до сьогодні. Він гарантує, що доступ до будівлі є максимально можливим. Але, коли люди є всередині приміщення, працівники повинні подумати, наскільки відвідувачі можуть взаємодіяти з колекцією. У музеї є екскурсійні тури для окремих людей або дуже малих груп – це можливість для людини краще пізнати твори мистецтва. Відвідувачі, які мають порушення зору, можуть в спеціальних рукавичках торкатися статуй, розрізняти вигини, відчувати усю текстуру на дотик. Водночас, екскурсовод розповідає і історію, і пояснює особливості скульптури.
Сподіваюсь, що в найближчий час усі люди з інвалідністю матимуть змогу без жодних бар’єрів і перешкод відвідувати будь-які музеї, театри та виставки.
Проект «Школа політичної участі для жінок та дівчат з інвалідністю «ЛІДЕРКА» реалізується ГО “Боротьба за права” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) та Міністерства міжнародних справ Канади.
