Вісім ідей для людства: як читати Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю?

Вісім ідей для людства: як читати Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю?

*ПОПЕРЕДЖЕННЯ. Ця стаття не є замінницею Конвенції. Радимо знайомитись з першоджерелами!

У вас є багато знайомих, які читали б закони, угоди чи інструкції задля… втіхи? Я не можу похвалитися такою здібністю, але інколи мені вдається розплутати якийсь мудрований документ. З цією впевненістю я заповзявся читати Конвенцію про права осіб з інвалідністю. Розлогий та урочистий текст ніби не містить нічого складного, але труднощі починаються, якщо спробувати пояснити його зміст і значення. І мені не вдалося написати цю статтю з першої, другої, третьої спроби – чогось завжди суттєво бракувало.

Під час четвертої спроби увагу привернула одна дрібниця: коли мені спало на думку вжити слово цивілізація, виявилося, що воно занадто «наукове». Або навіть викопне. Ним ніби соромно скористатись у такій розповіді, хоча йдеться просто про спільність громадян, про те, що наш водогін або телефон створюють так чи так цивілізовані люди. Потім виявилося, що те саме стосується слова інвалідність, тобто немічність, безсилля – колись так почали казати впливові особи, аби позначити інших, не дуже впливових.

А є ще «конвенція», «дискримінація» та «універсальний дизайн»! То, може, нам «пощастило» заплутатися у нашій власній мові?

Спробуймо ж з’ясувати, як читати Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю, адже вона вже десять років впливає на життя людей в Україні. Не настільки потужно, як хотілося б, а тому варто принаймні розуміти її зміст. Навіть тоді, коли офіційний переклад українською є не надто влучним. Навіть тоді, коли більшість людей довкола не має стосунку до інвалідності.

Чому ж той довгий правничий текст є важливим для всіх? Ось вісім провідних ідей документа.

Ідея 1. Конвенція. Західноєвропейським мовам трохи легше. Наприклад, французькій. Там є цілком буденне дієслово convenir, від якого утворюється convention. Ці слова переселилися до французької з латини, де con-venio – це прийти гуртом, зійтися разом. Оскільки ж значення всіх слів має властивість змінюватися, сьогодні конвенція – це про згоду багатьох.

Ідея 2. Пафосно, але про людську сім’ю. Організація Об’єднаних Націй (ООН), яка створила цю Конвенцію, з’явилася 1945 року, одразу по Другій світовій війні. Будь-яка війна зневірює, а слова поступ, наука, цивілізація викликають хіба сплески чорного гумору. І конвенції – згоди багатьох, – про які ми найбільше говоримо сьогодні, є одним великим прагненням ствердити: розсварена людська сім’я здатна на добрі речі, а «світовим» мало б бути щось краще, ніж війни.

Ідея 3. Гідність «зустрічається» з інвалідністю. Це невипадкова «зустріч» в одному тексті. Звісно, в офіційному українському перекладі вживають достоїнство там, де у першоджерелах dignite або dignity, але йдеться саме про гідність. І гідність, і інвалідність є поняттями дуже мінливими, вони суттєво змінювалися під час майже всіх суспільних перетворень. Принаймні останні кілька століть. І дивна річ, їх легше зрозуміти, коли вони поруч. Адже гідність – це, зокрема, про уважне ставлення до природного розмаїття тоді, коли найлегше його не помічати. Найлегше вигадати штучний взірець ідеальної людини, а потім відокремити усіх «зайвих». Наприклад, тих, хто має інвалідність.

Ідея 4. «Ні!» штучній безвиході. Розмова про гідність неможлива без тих, про кого є навіть окремі конвенції, – це діти й жінки. Навіть у XXI столітті вони порівняно рідко мають право голосу. Приміром, діти з інвалідністю не просто залежні від свого оточення. Зазвичай вони опиняються серед дорослих, перед якими вперше в житті постає великий виклик: треба прийняти те, що цілком буденні дії можуть відбуватися у геть незвичний спосіб. І не дитина обирає, яким має бути цей спосіб. Не дитина визначає, що є зручним і доречним. На жаль, порівняно мало дорослих обирає шлях дослідження й творчості, шукаючи різні можливості. Виникає навіть принизливе, руйнівне ставлення (traitements degradants або degrading treatment) до таких дітей. До тих, хто створює «зайві проблеми». Але ж ця «безвихідь» є штучною!

Ідея 5. Упослідження і дискримінація – де тут помилка? Отже, вважати, ніби побутові перешкоди є вироком – це хибна безвихідь. Тепер час пригадати, що discriminatio є відокремленням. В українській мові ще вживають слово іншування. І деколи чути думку, ніби тут нічого не вдієш, бо ж люди завжди когось відокремлюватимуть. Проте сьогодні ми здатні подумати, чому і як постає висновок, ніби людей з певними ознаками не повинно бути в нашому будинку, селі, місті, країні. Зазвичай це доволі химерний перелік побоювань щодо того, з чим ми погано обізнані. Але ж ми ж домовились, що цивілізація – це про розумне впорядкування та людську сім’ю, чи не так?

Ідея 6. Диявол у дрібницях. Так, зрозуміло, що люди бояться усього некерованого, маловідомого й непередбачуваного. А ще, дехто вважає, ніби справжня дискримінація – це коли когось б’ють або щосили цькують. Утім, це не зовсім так. В українському перекладі Конвенції є загадкове сполучення немовленнєві мови (langue non parlee чи no spoken language). Отже, якщо хтось не сприймає достатнього розмаїття звуків і послуговується жестовою, а не усною мовою, чи варто вважати, що ця людина не може нічого робити? Аж дотепер в Україні доволі необачно використовують радянське тавро «втрата працездатності». Це стається не лише в офіційних джерелах і наукових працях, адже існує думка, мовляв, суспільство може хіба утримувати людей з інвалідністю. Приміром, в українській «Вікіпедії» написано, що «вади слуху» можуть ставати «тягарем для економіки країн». Відчуваєте безвихідь і хвилю розпачу? Це також є дискримінацією або іншуванням. А ще, наслідком того, що донедавна інвалідність тлумачили зовсім інакше. І казали «вади слуху» там, де варто вживати «порушення слуху». Але це вже інша історія.

Ідея 7. Багатовимірне проєктування. Чи улаштування. В офіційному перекладі – універсальний дизайн (conception universelle або universal design). Ще кількадесят років тому цілком прийнятним було вважати інвалідність тягарем. І для суспільства, і для людини, яка робить щось зовсім не так, як довколишня більшість. Проте згодом виникло розуміння, що у кожної та кожного з нас є своє вікно можливостей, свій вимір. Розмаїття цих вимірів можна врахувати, а правильно зробленими пандусами користуються не лише люди з інвалідністю. Відтак, усі громадські простори чи будинки, заходи наживо чи у Всемережжі – зручним і досяжним може бути все. Не треба шукати винних, достатньо поміркувати про дотепний винахід, хоча спершу здається, ніби це щось нездоланне. А може це просто… завдання «із зірочкою» для нас з вами?

Ідея 8. Розмаїття. У перекладі – багатоманітність (diversite або diversity). Кажуть, що природа ненавидить однаковість і любить розмаїття. Пригадуєте обставини заснування ООН? Людство чимало вправлялося у штучному створенні однаковості, знищуючи «зайвих»: ромів, євреїв, «занадто заможних» куркулів, гомосексуальних людей і… людей з інвалідністю. Це зашкодило не лише тим, кого планували швидко й безболісно стерти. Це стало величезною травмою й похитнуло віру в цивілізацію, у спільність громадян. Щоразу, коли йдеться про шанування розмаїття, я думаю про те, якою була ціна цієї ідеї. А ще… про те, а що ж далі?

А попереду – найцікавіше. Сьогодні важко уявити, як спрацює суголосся всіх ідей Конвенції, як взагалі цьому всьому почати відтворюватися тут і зараз? Не всі вірять, що таке можна втілити, але в різних містах і країнах вже є місця, де це працює й називається словом інклюзивність. Тобто залученість, різноохопність. І це лише один з творчих викликів людства, адже цивілізація завжди мала на меті ту саму річ: зробити здійсненними геть неймовірні збіги.

Матеріал підготовлений в межах проекту «Зміцнення захисту прав людей з інвалідністю», який виконується за підтримки Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Олег Резанов,
Ексклюзивно для Fight For Right

Проект: /home/dm453760/ffr.org.ua/www/wp-content/themes/ffr/single.php on line 38
">Курс “Захист прав людей з інвалідністю”

Читайте також