Доступність заговорила вустами Білої Церкви
Привіт! Дозвольте відрекомендуватись. Я – Білоцерківська гімназія №1, проте зараз усі друзі мене знають під іншим прізвиськом: мій внутрішній світ приховує виборчі дільниці №321128, №321129, №321130.
Щодня до мене в гості заходять школярі: набираються мудрості й розуму. Проте раз на чотири роки я, будівля у самому центрі міста, стаю осередком демократії й реалізації виборчого права, себто перетворююсь на виборчу дільницю. Цього року я гостинно прийняла не одну тисячу громадян, аби вони змогли проголосувати – і обрати собі гідного представника або представницю місцевого самоврядування на найближчі 4 роки.
Нещодавно до мене прийшли громадські активісти. Вони розповіли, що серед українських виборців існує близько 7% людей з інвалідністю. Я замислилась. Ніколи не бачила раніше їх у себе. Хто такі люди з інвалідністю? Які вони на вигляд? Виявляється, з моїх приблизно 4000 виборців, яких я зустрічаю раз на 4 роки це десь 280 людей… Саме стільки ігнорували похід до мене, тому що я була недоступною, бо не розуміла це?
Цього року я вирішила стати кращою! Попросила допомоги у громадських активістів: вони знаються на тому, як проробляти внутрішні зміни. Я стала зовсім іншою! Під своїми стінами облаштувала тимчасові паркувальні місця для людей з інвалідністю. Так, до мене тепер можна легко під’їхати, підступитись!
Біля сходів, що стоять на шляху до мого внутрішнього світу, я розкинула свої тимчасові пандуси. Тепер шлях до мене доступний, він більше не має перешкод і бар’єрів для кожного з тих, хто зараз це читає. У день виборів під своїми стінами я побачила чоловіка, що пересувався на кріслі колісному. Він спілкувався про мене зі своїм сином, а я підслуховувала: було цікаво, чи помітив він, що я – інша, чи оцінив? Залишивши мені на згадку про себе свої бюлетені, він додав: “Ще на президентських виборах тут не було пандусів, а уже зараз вони є. Я тепер відчуваю себе тут інакше, вільніше. Розумієш, сину?”. Фуф! Для мене справді важливо, аби кожен у стосунках зі мною так себе почував. Недарма ж я народжена виборчою дільницею.
Я потурбувалася також і про зміни у найінтимніших зонах: повністю облаштувала інклюзивну вбиральню. Ніхто також не зможе впасти усередині від неочікуваного щастя доступності або нещасної випадковості: по усьому своєму периметру я розклеїла красиві й важливі абразивні стрічки. До того ж я стала більш зрозумілою: встановила інклюзивну навігацію, себто вказівки для орієнтування (у тому числі шрифтом Брайля).
Врешті-решт, тепер я свічуся зсередини від радості бути доступною! Так-так, у кожній кабінці вас оточує достатнє освітлення, аби у відповідний момент ви мали змогу поставити галочку за того, за кого вважаєте потрібним. Віднині я інша і приймаю усіх: і людей без інвалідності, і людей з інвалідністю.
Мої приблизно 280 із декількох тисяч, не ображайтесь на мене за минуле. Я стала ліпшою версією себе – ви відчули це у жовтні, правда ж? Обіцяю прагнути лишатись незмінно доступною для вас у майбутньому, аби кожні 4 роки ви могли приїздити – і своїм голосом рухати гори, змінюючи життя власного міста на краще!
Авторка: Ірина Заярнюк спеціально для Fight For Right
Проєкт “Разом за доступні вибори” реалізується за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії.
