Евакуація людей з інвалідністю здебільшого відбувалася без крісел колісних, тростин та інших засобів – дослідження

Евакуація людей з інвалідністю здебільшого відбувалася без крісел колісних, тростин та інших засобів – дослідження

Евакуація людей з інвалідністю висвітлила загальнодержавну проблему із забезпеченням асистивними технологіями та технічними засобами реабілітації.

Про це свідчать результати дослідження «24.02: Евакуація людей з інвалідністю», проведеного громадською організацією Fight For Right за підтримки Програми розвитку ООН в Україні.

Результати дослідження ґрунтуються на 20 експертних інтерв’ю, які зібрані впродовж червня – серпня 2022 року. В опитаних експертів та експерток був різний досвід евакуації – вивозили людей на особистих автомобілях, автобусах, приватних та державних «швидких» і потягах.

Більшість опитаних відзначали, що здебільшого транспорт був непристосований для осіб з інвалідністю: відсутність доступного входу, пандусів, підйомників. Також експерти/ки дослідження згадували про відсутність ременів безпеки, поручнів, підніжок тощо.

Часто вибір стояв між терміновістю або умовами, які принижують гідність і загалом порушують права людини.

«Нам пощастило, у нас було хоч одне «Інва-таксі» з кушеткою та пандусами, але його не вистачало. У найперші дні ми мали по 50 осіб: незрячі, люди на кріслах колісних, багато осіб були на милицях… Їх виносили на руках чоловіки-волонтери, заносили у потяг, в автобусах такі люди лежали на сидіннях, оскільки не було умов для них. Це були дуже жахливі умови евакуації, – зазначає Валентина Бутенко, директорка Центру реабілітації молодих осіб з інвалідністю та членів їхніх сімей «Право вибору» (м. Харків).

Вона додає, що, наприклад, не всі незрячі мали білі тростини і відповідно без них не могли пересуватися самостійно: «Ми їх евакуювали, а вже потім купували тростини і надсилали їм на місця, де вони знайшли прихисток, бо там не всі зразу можуть їм надати ті засоби реабілітації».

Волонтерка Наталія Федорченко, яка координує евакуацію цивільного населення в Донецькій області у громадській спілці «Асоціація Гуманітарний центр «Все буде добре», розповідає, що якщо людина могла сидіти, то її намагалися вивозити одразу.

«Пошук спецтранспорту ускладнював евакуацію. Якщо ж був запит, наприклад, для людини, яка могла тільки лежати, то ми найчастіше переадресовували його. По Донецькій і Луганській області, перш за все до «Восток СОС», які мають спецтранспорт. Також таких людей забирали іноземні волонтери, які мали укомплектовані «швидкі», – уточнює Наталія.

З боку держави перевезення, які були б доступні людям з інвалідністю, не одразу, але змогла забезпечити «Укрзалізниця». Разом з «Лікарями без кордонів» державний перевізник організував рух двох спеціалізованих потягів для транспортування людей з інвалідністю, а також отримав понад двісті крісел колісних для вокзалів від Українського товариства Червоного Хреста.

Крім тростин та колісних крісел, додає Ольга Вовк-Собіна, громадська діячка, соціальна педагогиня благодійного фонду «Щаслива дитина» (м. Запоріжжя), дуже не вистачало портативних інгаляторів, концентраторів, протипролежневих матраців.

«У нас була ситуація, коли коли людину необхідно було доставити до евакуаційного автобусу у лежачому положенні. Кинули клич, що з четвертого поверху бабусю необхідно знести. Люди знайшлися. Тобто замість носилок і каталки в нас були дружні волонтери. Таке собі розумне пристосування», – розповідає Вовк-Собіна.

У звіті дослідження йдеться також про те, що організації формували списки відповідно до запиту від людей, мали власні запаси асистивних засобів, докуповували їх власним коштом або робили запити на допомогу до міжнародних партнерів.

Так, наприкінці осені 2022 року Програма повторного використання медичного обладнання тривалого користування Департаменту у справах людей старшого віку штату Меріленд («DME») виступила на підтримку Fight For Right, й надала більше 1000 одиниць медичного обладнання тривалого користування.

А саме – крісла колісні, ходунки на колесах, милиці, тростини, підвищені накладки на унітази тощо, а також витратні матеріали медичного призначення, такі як засоби для догляду за ранами, приладдя для живильних трубок тощо.

“Усе це можна отримати, звернувшись до нас”, – розповідає Марина Текучова, координаторка напрямку з екстреного реагування Fight For Right й додає: “Кожний запит ми розглядаємо індивідуально. Так, до нас якось надійшов запит з міста Гадяч від жінки, яка отримала поранення. Жінка перебуває в інтернаті закритого типу. Вона потребувала смартфон. Ми були здивовані: адже це не зовсім “асистивна технологія” в традиційному розумінні. Наша організація не надає телефони. Але жінка наполягала, що для неї, живучи в інтернаті, це була життєва необхідність: можливість дізнаватися новини, спілкуватися з близькими. Ми перевірили цей запит – наскільки він реальний. І вирішили: що інтернат – не найкраще місце для перебування, жінка самостійно не може пересуватися, і цей телефон їй справді потрібний, щоб бути на зв’язку зі світом. Ми купили смартфон і особисто передали в руки”, – каже Текучова.

Нагадаємо, дослідження «24.02: Евакуація людей з інвалідністю» проводилося у червні-серпні 2022 року.

Fight For Right – українська громадська організація людей з інвалідністю, заснована в 2017 році. З початку повномасштабного вторгнення організовує евакуацію людей з інвалідністю, забезпечує медикаментами, допоміжними засобами, а також надає юридичні консультації та психологічну підтримку.

Читайте також