КОЛОНА FIGHT FOR RIGHT НА МАРШІ РІВНОСТІ: ЯК ЦЕ БУЛО
Команда Fight For Right, випускниці школи “Лідерка”, а також наші друзі та учасники й учасниці таборових тренінгів виступили колоною на Марші Рівності у Києві заради підтримки прав людини. Гаслом цьогорічного Маршу став вислів “Пліч-о-пліч на захист рівноправ’я”, а основною метою було привернення уваги до питання безпеки ЛГБТКІ+ ком’юніті.
Наша колона нараховувала більше 20 осіб, об’єднаних спільними цінностями та правозахисними мріями. Атмосфера на заході була позитивна та дружня. Разом з усіма учасниками маршу (а їх, за інформацією KyivPride, було сім тисяч) ми виголошували кричалки: “Бунтуй, кохай, права не віддавай!”, “Наша традиція – це свобода!”, “Будь собою, ми з тобою!”; несли власні плакати з написами “Leave no one behind”, “Disability Love Pride”, “Інвалідність не обмежує – обмежує дискримінація” та іншими. А ще – на Марші відбулося урочисте перше розкриття прапору організації Fight For Right.
Своїми емоціями з нами поділилася учасниця таборового тренінгу Ірина Заярнюк, для якої досвід участі у Марші Рівності був першим: “Дякую Вам за це єднання у просторі і часі, у безпеці і можливості бути собою!
Це нереальний досвід для мене! Дуже рада, що з цього прайду для мене вперше відкрився прайдівський двіж, саме з вами! Я таку свободу відчула, таку гордість, таку захищеність і глибину, бажання боротися далі! Дякую, що ми прожили це разом!”.
Олександр Нікулін, активіст Fight For Right також вдячний усім учасникам колони: “Без загального позитиву цього всього не було б. Дякую всім, хто доєднався – за ваш позитив, сміливість і крихту шаленства! Після Маршу я ліг спати з відчуттям глибокого задоволення. Ми зробили цей Марш і показали, що люди з інвалідністю – це навіть дуже весела й епатажна група людей, а не сіра маса”.
Денис Куцеконь, координатор колони Fight For Right на Марші зазначив, що для нього цей досвід був не лише позитивним, але і відповідальним: “Я хвилювався за кожного учасника, який прийшов на Марш до нас в колону. Хотілося трохи розслабитись, але не зміг. Я розумів, що відповідаю за кожного та кожну. Також було дуже відповідально для мене нести прапор ФФР. Це було так хвилююче!
Підготовка до Маршу – це не менш серйозна справа. Потрібно було вирішувати питання з організаторами, щоб все було якнайкраще для нашої колони. Сподобалось, що ми були всі як одна велика сім‘я, яка вийшла на свято. Не сподобалось те, що влада Києва не надала автобусів для відходу людей, адже для нашої колони це було б дуже доречно. Також великим мінусом було те, що організатори не забезпечили нас біотуалетами, хоча й обіцяли.
Взагалі, маю велике бажання, щоб ми нарешті пройшлися Хрещатиком, а не ховалися за клітками десь в підворотні. Потрібно рухатись далі.
Але я все-таки хочу подякувати усім, хто був у нашій колоні. І, звісно, подяка моєму коханому за підтримку. Без нього я б не почував би себе так впевнено”.
Наша команда рада була долучитися до такого важливого та яскравого заходу. Ми сподіваємося, що у майбутньому Марші Рівності стануть ще безпечнішими, доступнішими та масштабнішими.
