Олександра Вовченко: Подолавши свої страхи, ви досягнете успіху
Заповнюючи анкету до школи політичної участі “ЛІДЕРКА”, я шукала нові можливості та знання.
Протягом чотирьох днів інтенсивного навчання у школі, я отримала стільки корисної та змістовної інформації від фахівців у сфері захисту прав людини і політики, що ще довго роздумувала над нею!
Коли ж я дізналася про те, що пройшла далі та отримала можливість проходити стажування в Офісі Омбудсмена, то перше, що я зробила, – це прочитала Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
Якщо чесно, було трохи страшно, але я згадала про досвід, яким ділилися спікерки школи та була готова до нового квесту у своєму житті. Боротьба за права є актуальною, бо, як показує досвід, громадяни та громадянки нашої країни дуже мало знають про свої права. Впевнена, що тенденцію необхідно змінювати!
Саме тому я була мотивована отримати новий досвід роботи в органах державної влади, незважаючи на кількість фізичних бар’єрів, які існують у Києві. З ними я зіштовхувалася щодня: громадський транспорт, метрополітен, височезні бордюри…
Але насправді все це – ніщо у порівнянні з бажанням робити нашу країну краще. Саме завдяки цьому бажанню ці бар’єри були успішно подолані. Тепер я точно знаю, що можу все!
У перший день роботи мені сказали, що я працюватиму у Департаменті моніторингу рівних прав та свобод. Спочатку мені доручили писати запити стосовно з’ясування ситуації щодо архітектурної доступності для маломобільних груп населення у київських вищих навчальних закладах. Потім я моніторила ЗМІ стосовно порушених прав людини, після чого були розглянуті ситуації і написані службові записки. Окрім цього, я була повністю занурена у підготовку інформаційних матеріалів і вивчення нюансів стосовно деяких тем (зокрема, щодо : Міжнародного дня ліквідації насилля над жінками, Міжнародного дня боротьби проти фашизму, расизму та антисемітизму, Міжнародного дня терпимості, Міжнародного дня людей з порушенням слуху, Міжнародного дня білої тростини, Міжнародного дня благодійності, Міжнародного дня людей з інвалідністю). Оскільки я маю журналістську освіту, це було не важко, але разом із тим – дуже відповідально.
А ще ми розбирали запити громадян. Пам’ятаю, що серед запитів помітила один від людини з інвалідністю, яка потребувала пандусу для вільного виходу з будинку та місця для збереження електричного скутера на прибудинковій території. Працівники дослухалися до моїх порад щодо того, яким має бути пандус за Державними будівельними нормами. Це було дуже цінно. Також ми зробили рейд доступності вулиці Інституцької.
Я мала робочу зустріч з Яном Гладким – Президентом Асоціації захисту прав людей з інвалідністю, на якій описала власні кейси, де порушувались мої права як людини з інвалідністю, яка пересувається на кріслі колісному.
Я старалась максимально ефективно використовувати час, саме тому майже кожного дня після роботи гуляла по Києву з друзями, навіть встигла з’їздити до Черкас та Броварів, а ще – працювала над підготовкою одного цікавого проекту!
Отже, що мені дало стажування?
- Впевненість у собі та своїх силах, а це чи не найголовніший двигун.
- Нові цікаві знайомства.
- За ці три тижні я вивчила Київ краще, ніж за 6 років життя тут.
- Я зрозуміла, що абсолютно спокійно можу жити в столиці самостійно, головне – заробляти фінанси на життя.
- Я можу будь-куди добратися, навіть незважаючи на архітектурну недоступність. Головне, аби було бажання.
Я хочу змінювати Україну на краще, щоб у нас було гідне майбутнє. Аби питання вирішувались, а не стояли на місці. Хочу забути ті часи, коли правами людей нехтують і приймають рішення на користь людини, в якої більше грошей. Я хочу мати вплив при прийнятті відповідних законів та їх поправок.
Знаю, що багато хто скаже: «Тебе не допустять до цього»! І дійсно – у цій сфері не все так просто, але варто діяти і тоді лише можна зрушити з місця.
Я не хочу бути в політиці або поряд з нею заради красивої картинки, використаною у «добрих» намірах так званою розмінною валютою. Я не хочу просто купу пустих слів, я хочу робити справи – важливі справи! Я хочу в ту команду, де відчуватиму вплив на прийняття рішення, де я буду всередині команди, а не поза нею. Я відчуваю свою силу, а це головне. На все свій час!
Блог підготувала: Олександра Вовченко, випускниця школи політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю «ЛІДЕРКА», стажерка Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини.
Публікація в рамках проєкту «Школа політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю «ЛІДЕРКА», що реалізується за підтримки U.S. Embassy Kyiv Ukraine.
